Землевпорядник мусить вміти спілкуватися з людьми

Як знайти своє місце в житті? У всі роки це питання стоїть перед випускниками шкіл, коледжів, технікумів, вузів. Навіть якщо молода людина вже визначилася із майбутньою професією та обрала навчальний заклад, то чи зможе потім реалізувати здобуті знання-навички, і наскільки успішно? Особливо це стосується професій, які через свою специфіку менш поширені, однак є цікавими і необхідними у сучасних реаліях. Наприклад, професія землевпорядника. 

Хто ці люди, які припадають оком до нівеліра? Про них, про можливості самореалізації та «земельні» питання кореспондентові ІА «Ервеюей» розповів директор землевпорядної проектної організації ТОВ «Азимут-Гео» Олександр Гуз. 

Автор Наталія ДЕМЕДЮК

ЧИТАТИ ДАЛІ

Ось чому насправді передали Крим Україні.

Влада СРСР не зробила нам величезнай подарунок, а всього навсього спихнула проблемну область. Протягом тривалого часу ви глибоко досліджували проблему передачі Криму Україні за місцевими джерелами. На вашу думку, що спонукало верховні органи влади до такого кроку? Відповідь ми надамо в цій статті. 

- Витоки рішення про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР потрібно шукати в трагічному для півострова 1944 році. Тодішній криза економіки та сільськогосподарського виробництва спричинила масова депортація кримськотатарського народу, греків, вірмен, чехів, болгар і німців. Загальна кількість вивезеного з Криму люду сягала близько 300 тисяч, доросле чоловіче населення воювало на фронтах і зазнало значних втрат, отже півострів практично обезлюднів. Офіційна статистика свідчить, що за час війни населення в Криму зменшилося вдвічі і до травня 1944 року становило 780 тисяч осіб, а після депортації кримських татар тут лишилося близько 500 тисяч. Якщо говорити образно, то всіх післявоєнних мешканців Криму можна було зібрати на територіях сучасного Сімферополя та Феодосії. У більшості кримських сіл уже влітку не було кому зібрати й мізерні врожаї. Якщо в 1940 році площа посівів у Криму становила 987,4 тисячі гектарів, то в 1950 році вона зменшилася майже на 100 тисяч (881,9 тис. га). До війни степовий Крим спеціалізувався на вирощуванні високоякісних сортів цінних пшениць. Площа озимої пшениці в Криму в 1940 році становили 447,5 тис. га, а в 1950 році зменшилися майже вдвічі (257,5 тис. га). Значно скоротилися площі і технічних культур. У порівнянні з 1940 роком у всіх категоріях господарств площа садів зменшилась на 6 тисяч гектарів. На присадибних ділянках фруктові дерева вирубали через непомірні податки, які запровадив «батько Сталін». У 1913 році середній урожай зернових культур на кримській землі складав 11,2 ц / га, в 1940-му - 10,7, а в 1950 році - 3,9 ц / га. У 1950 році порівняно з 1940 роком Крим майже в 5 разів скоротив продаж зерна, три рази - тютюну, вдвічі - овочів.

Глибока криза переживала і соціальна сфера області. Сьогодні ніхто не повірить у те, що в Криму ще в Наприкінці 1953 року була тільки 3 хлібних магазини, 18 - м'ясопродуктів, 8 - молочних, 2 - тканин, 9 - взуття, 5 - будівельних матеріалів та 28 - книжкових магазинів. Повністю припинилася торгівля овочами та картоплею в державному секторі.

- Як на цю катастрофічну ситуацію реагувало тодішнє керівництво Криму?

- Збори партхозактиву в Криму в жовтня 1953 року провели без серйозного аналізу стану сільськогосподарської галузі, без пошуків і критики винуватців, так би мовити, по-домашньому. Головний доповідач - перший секретар П. І. Титов, що і як фахівець відповідав за цю галузь, досить лояльно покритикував апарати обкому і райкомів за недостатнє керівництво сільським господарством. Критики на адресу перших осіб області не було.

Однак Першому секретареві ЦК КПРС Микиті Хрущову, який добре знав ситуацію в Криму, така самозаспокоєність кримського керівництва вельми не сподобалася. Оскільки офіційна звітність та численні скарги переконували у протилежному. Мабуть, саме це і спричинило його таємну появу в Криму глибокої осені 1953 року. Про нього немає жодної згадки у тогочасній кримській пресі. Тільки спогади Олексія Аджубея, зятя Хрущова, який супроводжував Першого секретаря в інспекторської поїздці до Криму, свідчать про реальність цього факту.

Кримська дійсність 1953 року народження, зображена ним, просто вражає своєю безнадійністю. За словами Аджубея, найбільш приголомшили, схвилювали і обурили Хрущова галасливі натовпи російських переселенців, які торпедували машину Першого секретаря. Люди скаржилися на нестерпні умови життя, погане житло, нестачу харчів, вимагали допомоги. «Навіщо ж ви їхали?» - Запитував Хрущов. - І натовп заволав: «Нас обманули».

За свідченням Олексія Аджубея, Хрущов у той же день терміново виїхав до Києва. По приїзді, в Маріїнському палаці він мав тривалу розмову з керівництвом республіки. Головною темою її стало кримське питання та неприємні враження від поїздки. Користуючись своїм величезним авторитетом серед київського керівництва, Микита Сергійович умовляв українців допомогти відродженню кримської землі. «Там жителі півдня потрібні», - переконував він.

- Отже, це було насамперед економічне рішення - і не одного Хрущова? Хто ще брав участь у його розробці та прийнятті?

- Безперечно, рішення про передачу Кримської області зі складу РРФСР до УРСР було породженням «колективної думки» вищого керівництва партії та уряду СРСР. Без участі старої сталінської гвардії - Маленкова, Молотова, Кагановича, Ворошилова, Булганіна - воно б не відбулося.

Тому, що це ніякий не «подарунок п'яного Хрущова», як кажуть зараз російські шовіністи. Позиції Хрущова в партії і державі на той час ще не були настільки сильними, щоб самочинно вирішувати долю такого стратегічно важливого регіону, як Крим. А тому намагання деяких російських політиків і місцевих кримських сепаратистів перекласти відповідальність на Микиту Хрущова з наукової точки зору не витримують критики і є кон'юнктурно-спекулятивними. Не існує жодного документа, який би підтверджував вирішальну роль Хрущова у кримському питанні 1954 року народження, а тим більше намагання зробити якусь послугу Україні. Більше того, в тогочасних документах про це рішення нема навіть згадки про 300-річчя Переяславської ради, до якого нібито цей «подарунок» було приурочено. Це була жорстка економічна необхідність ...

Адже навіть перебуваючи у складі РРФСР, Кримська область лишалася в економічному просторі України. Паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування та легка промисловість, залізничний транспорт України і Криму фактично були єдиними. Україна ще до 1954 року надавала Кримській області велику допомогу у відродженні міст, відбудові заводів та фабрик, у вирішенні проблем водопостачання, будівництва. Ось що писала «Кримська правда» 17 січня 1954: «Не залишаються у боргу і українці. Вони діяльно допомагають кримчанам будувати прекрасні міста і курорти, розвивати промислове виробництво. На будови міста-героя Севастополя, курортної Ялти безперервним потоком йдуть з України потужні вітчизняні механізми та обладнання. Столиця України - Київ шле сюди потужні механічні навантажувачі, автоматичні дозаторні пристрої для бетонних заводів; Харків дає баштові та електромостового крани, трактори і т.д. ».

Отже, на основі вивчення наявних матеріалів доходимо висновку, що рішення про передачу Кримської області Україні у вищого керівництва СРСР визріло наприкінці 1953 - початку 1954 року. Протягом цього періоду велася напружена підготовча робота. Проводилась також інтенсивна ідеологічна робота з підготовки кримчан до змін. Саме в цей час на сторінках кримської преси замайоріла й українська тематика. Публікації в «Кримській правді», друкованому органі іншої республіки, переконливо засвідчують про початок підготовки громадської думки.

Після належного проходження «кримського питання» по всіх інстанціях в РРФСР і в УРСР і ретельного обговорення його на засіданні Верховної Ради СРСР Президія Верховної Ради СРСР 19 лютого 1954 одноголосно ухвалила Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР».

- Але ж 300-ліття Переяславської ради в Криму все ж відзначали. Як це було?

- Звичайно, тодішні керівники добре розуміли, що під передачу Криму необхідно було підвести надійне ідеологічне обгрунтування. Ним став досить вигідний і зрозумілий радянським масам ювілей - 300-річчя Переяславської ради, яку пропагандистська машина як царської, так і більшовицької імперії представляли як возз'єднання України з Росією. Цю дату вирішили гучно і широко відзначити на державному рівні. Передача Кримської області до складу України напередодні грандіозного свята «вічної дружби двох братніх народів» чудово вписувалася в добре підготовлений кремлівський сценарій. Подальші події показали, що такого гучного пропагандистського шоу, влаштованого в Криму в другій половині травня 1954 року з нагоди 300-річчя возз'єднання, мабуть, не було ні в одній з українських областей, навіть у Переяславі.

16 травня 1954, згідно з постановою виконкому Кримської обласної і Сімферопольської міської Рад депутатів трудящих, відбулася об'єднана ювілейна сесія, присвячена 300-річчю возз'єднання України з Росією. Засідання проходило в обласному театрі ім. Горького. 24 травня 1954 «Кримська правда» писала: «Як великий радісне свято зустрічають трудящі Криму знаменну дату - 300-річчя возз'єднання України з Росією». В обласному театрі впродовж травня - червня з величезним успіхом йшла п'єса О. Корнійчука «Богдан Хмельницький». 23 травня на центральній площі міста відбувся багатотисячний мітинг. Після цього грандіозне дійство було перенесене на стадіон «Харчовик». Не менш урочисто відзначали свято і в інших кримських містах і селищах, в тому числі і в Севастополі. Немає сумнівів, що такий розмах і пишноти, влаштовані на півострові, водночас були і святкуванням офіційної передачі Криму Україні.

- Відомо, що в післявоєнні роки для компенсації браку населення в Криму на півострів переселяли багато родин з материкової частини країни. Який внесок вони зробили в економіку тодішньої області?

- Ось що тоді писала обласна газета «Кримська правда». «Глибокої восени 1952 року в колгосп ім. Калініна Зуйського району прибули переселенці. Їх було 86 сімей, всі з України, з Чернігівщини. Довгий час у колгоспі не ладилося з тваринництвом. За два роки в колгоспі здали в експлуатацію свинарник та телятник, кожний на 100 голів, і корівник на 120 голів ». На жаль, така ідилічна картина спостерігалася не на всіх фермах і не в кожне кримське село в 1952 році переселяли сотні сімей українських селян. Цей процес значно пожвавиться навесні 1954 року і триватиме в 60-70-ті роки.

За післявоєнні роки з допомогою України в Криму збудовано Північно-Кримський зрошувальний канал. Дніпровська вода дісталася до Ялти і Севастополя. На півострові збудовано хімічний промисловий комплекс, багато заводів і фабрик в Криму ведуть свою історію вже після 1954 року. Таким чином, те, яким сьогодні став Крим - було забезпечене цим історичним актом 1954 року. Швидке економічне піднесення всіх галузей виробництва вже в перше десятиліття після передачі Криму Україні - найвагоміший доказ вирішального внеску українського народу в післявоєнне відродження півострова. Орденом «на грудях планети», за висловом Пабло Неруди, він став уже в складі України.

За маттеріалами Україна / Ukraine

Закрита зустріч адмінів Типового землевпорядника

Ну ось пройшла зустріч адміністраторів 31 травня у Рівному в дуже хорошому закладі Музей пива Хобі-Паб. Хто буде в Рівному незабудьте відвідати, вул. Базарна навпроти органного залу через дорогу.

Пропонуємо вам фотозвіт

Не всі появилися ті хто мав. В той день Рівне заливала злива. А ті хто все таки прийшов добиралися на таксі.

Зустріч пройшла в неформальній обстановці. Вирішували як надалі розвивати нашу спільноту.

 Ось на фото пропонують ідеї, а я записую їх щоб потім незабути.

 На зустрічі був присутній представник Коніка Мінолта України Руслан Данилишин. перший зліва.

 Ось Михайло розказує якийсь анекдот.

 Усі розпивають пиво.

 Зліва направо: Славік Семенюк, Тарас Валага, Александр Гуз (Я), Назарій Поліщук, Михайло Стефанський

І нарешті наш адмін фотограф та дизайнер Юрій Биков, він доречі розробляв дизайн меню нашої спільноти.

Мораторій на передачу ділянок без планів зонування відтермінують

У п'ятницю, 24 травня, 286 депутатів підтримали в першому читанні законопроект N2361-1 з поправками до закону "Про регулювання містобудівної діяльності". Вони передбачають розблокування процесу передачі державних і комунальних земель у користування або власність фізичним та юридичним особам.

Як повідомляє Комерсант-Україна в матеріалі "Земля до запитання", подібних законопроектів у Верховній раді було зареєстровано три: від Батьківщини, Партії регіонів і позафракційного депутата. Однак за основу прийнятий саме документ, розроблений п'ятьма депутатами від Партії регіонів, більшість з яких до обрання в парламент були мерами.

Прийнята норма передбачає відстрочення до 1 січня 2015 року мораторію на передачу землі для містобудівних потреб без планів зонування або детальних планів територій. Заборона торкнулася та зміни призначення ділянки, що не відповідає плану.

Ця заборона набув чинності в січні 2013 року після майже дворічної відстрочки. "Перешкоди стосуються всієї держави. На початок року в Україні було затверджено 33 плану зонування. У зв'язку з цим більшість населених пунктів не мають навіть права розглядати розроблені проекти землеустрою", - відзначає співавтор законопроекту Володимир Сальдо.

Глава комітету з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіональної політики Спиридон Кілінкаров (Компартія) говорить, що генеральні плани мають 85% обласних центрів, Київ, Севастополь і Сімферополь, 42% міст районного значення, а також 21% селищ міського типу. Законопроект не вирішує проблему, а надає місцевим органам влади додатковий час на розробку документації.

До другого читання член профільного комітету Юрій Одарченко (Батьківщина) наполягатиме на тому, щоб передбачити фінансування держбюджету для місцевої влади на підготовку містобудівної документації. Паралельно будуть підготовлені зміни до Бюджетного кодексу і бюджетну декларацію на 2014 рік. Крім того, Одарченко при доопрацюванні законопроекту подасть пропозицію про виключення Києва під дії норми про відстрочку, оскільки генплан столиці готовий.

За матеріалами ЛIГАБiзнесIнформ

Чому вам варто зареєструватись на Google+

Менш, ніж за місяць з початку, у соцмережі Google+ зареєструвалися понад 25 млн користувачів. Для порівняння — мережам Facebook та Twitter знадобилося близько 3 років, щоб досягти такого результату.

Google+ була сприйнята інтернет-спільнотою переважно позитивно. Оглядач видання PCWorld Марк Салліван зазначив, що у соціальної мережі від Google є всі шанси відтягнути користувачів від Facebook, привівши 9 конкурентних переваг Google+ серед яких краще управління персональними даними, зручніший розподіл знайомих із кіл і ряд інших причин для переходу.

На сьогодні кількість користувачів, зареєстрованих у Google+ складає близько 900 мільйонів

В основі роботи Google+ лежить концепція кіл (англ. Circles), завдяки яким людина і регулює своє спілкування. Користувач може створювати необмежену кількість кіл, включаючи в них своїх знайомих. Саме на основі кіл користувач ділиться контентом, визначаючи, яке коло матиме доступ до інформації, а яке ні . Весь обмін користувацькими матеріалами йде в спеціальній стрічці, в якій можна стежити за оновленнями учасників кіл, що публікують повідомлення, фотографії, посилання та відео. Кількість фотографій і відео нічим не обмежується, обмежується тільки розмір зображень (максимальна роздільна здатність - 2048x2048 точок, у разі перевищення розміру вони автоматично пропорційно зменшаться до прийнятних розмірів). Google+ дозволяє отримувати хороші позиції в пошуку Google. Корпоративна сторінка + сторінка Google+ сприяє збільшенню трафіку на корпоративний сайт і з соцмережі, і з результатів пошуку .

Завантажувати відео та фотографії з мобільного телефону Google пропонує за допомогою сервісу «миттєвого завантаження». Для цього використовується спеціальна програма, доступна для смартфонів, працюючих як на операційній системі Android, так і на iOS. Цей додаток буде автоматично переносити фотографії зі смартфону в приватну папку Google+. Для того, щоб показати знімки друзям, користувачеві необхідно лише відкрити до них доступ.

Відеочат 

Також до особливостей Google+ належить можливість влаштовувати Відеозустрічі (англ. Hangouts) з друзями і навіть проводити відеоконференції з декількома учасниками. Мені до речі сподобався більше ніж Skype.

Спілкуйтеся в голосовому та відеочаті зі свого комп’ютера. Плагін установлюється за лічені секунди. І це безкоштовно!

   +1 У публікаціях користувачів присутня характерна кнопка «+1», яку пропонується розмістити ще й на власних веб-сторінках у мережі, для зручності їх рекомендації друзям.

Зареєструвавшись в Google+ вам автоматично надається доступ до таких сервісів як Google Calendar, «Gmail», Blogger, Диск Google та значно розширює функціонал YouTube, Мапи Google на відміну від незареєстрованих користувачів.

Про ці сервіси піде мова далі.

Google Calendar - безплатний веб-застосунок для тайм-менеджменту розроблений Google. Став доступним 13 квітня 2006, і вийшов зі стадії бета в липні 2009. Щоб отримати можливість використання застосунку, користувачі повинні мати аккаунт Google.

Інтерфейс що працює на Ajax дозволяє користувачам переглядати, додавати, та перетягувати події з однієї дати на іншу, без перезавантаження сторінки. Має різні режими перегляду, такі як денний, тижневий, місячний, та порядок денний. Також можна змусити календар показувати кілька днів одразу, і налаштувати їх кількість.

Події зберігаються онлайн, що означає, що календар можна переглядати з будь-якої місцини що має доступ до інтернету. Це також означає що дані не будуть втрачені навіть якщо поламається жорсткий диск. Програма може імпортувати файли календаря Microsoft Outlook (.csv) та файли програми iCalendar (.ics, де факто відкритого стандарту календаря). Можна додавати, та обмінюватись багатьма календарями з різними рівнями прав доступу. Це спрощує співпрацю та обмін розкладами між групами. Також до імпортування у персональний календар доступні календарі з національними святами різних країн, погодою, та подібним.

«Gmail» (від Google Mail, вимовляється «джі-мейл» або «ґмейл») — безплатна і насьогодні найкраща послуга електронної пошти. Надає доступ до поштових скриньок через веб-інтерфейс і по протоколах POP3, SMTP, IMAP.

Gmail почав працювати 1 квітня 2004 року. Раніше для створення поштової скриньки треба було отримати запрошення від того, у кого вже є поштова скринька Gmail, або, для жителів США, підтвердження особи через текстове повідомлення SMS. Зараз реєстрація відкрита для жителів багатьох країн, зокрема й для України.

Багато функцій Gmail побудовані на браузерній мові програмування JavaScript, що дає незвичайні для веб-середовища можливості, такі як прийом команд з клавіатури, оновлення сторінки без перезавантаження (технологія AJAX), спадаючі списки вибору адресатів.

Можливо також переключатися на інтерфейс, побудований лише на HTML — стандартній мові розмітки веб-сторінок, яку «розуміють» практично всі браузери.

В порівнянні з тими поштовими веб-сервісами, що вже стали стандартними, Gmail пропонує ряд особливостей і поліпшень.

Проглядання обговорень. Основна інновація в Gmail — це метод категоризації повідомлень, який в Google називають «Conversation View». На відміну від звичайних поштових сервісів, Gmail відстежує окремі «обговорення» — початкове повідомлення з ланцюжком відповідей на нього.

Автозбереження. При редагуванні повідомлень кілька разів на хвилину виконується автоматичне збереження «чорнової» копії, для запобігання втраті даних у разі виключення живлення або інших збоїв.

Розвинений список контактів. Для кожного співрозмовника можуть задаватися фотографія, адреси і телефони. Адреса електронної пошти автоматично підставляється в рядок «кому» по імені користувача, набраного навіть частково.

«Гарячі клавіші». Прискорюють роботу з додатком. Використання гарячих клавіш в web-додатках — рідкісна практика, і їх підтримка стала передовим кроком для Google.

Мітки замість папок. Листи не заносяться в папки, а діляться по категоріях, які користувач може доповнювати і змінювати. Ефективність цього механізму така ж, як і традиційнішого з папками.

Пошук по вмісту листів і прикріплених файлів. Дозволяє швидко знаходити потрібний лист за ключовими словами, що надзвичайно важливе при великому доступному обсязі пошти.

Фільтрація від спаму. Містить фільтр повідомлень, що навчається, який збільшує свою ефективність, якщо користувач позначає листи як спам.

Підтримка різних мов. Інтерфейс додатку налаштовується на велику кількість мов, що дозволяє сервісу бути інтернаціональним.

Підтримка RSS. Завдяки ній можна читати листи за допомогою інших RSS-клієнтів, наприклад, з персоналізованих сторінок пошукових сайтів msn.com, yahoo.com і самого google.com, програми Microsoft Deskbar. Це дає можливість перевіряти пошту не підключаючись до web-інтерфейсу.

Вбудована орфографічна перевірка. Автоматично визначає мову повідомлення і пропонує варіанти написання помилкових слів.

Вбудований чат. Повідомлення можуть доставлятися не тільки за допомогою поштових протоколів, але і через протокол jabber, завдяки чому користувачі можуть обмінюватися миттєвими повідомленнями

Blogger — сервіс для ведення блогів, за допомогою якого будь-який користувач може завести свій блог, не вдаючись до програмування і не турбуючись про встановлення та налаштування програмного забезпечення. Blogger був створений компанією Pyra Labs, якою зараз володіє Google.

Blogger дозволяє вибрати, буде блог перебувати на серверах даного сервісу, або автоматично переміщатися на хостинг власника блогу за допомогою FTP або SFTP. У першому випадку можна також вибрати варіант з використанням власного доменного імені користувача.

Blogger in Draft - розширена модель адміністративної частини, в якій доступні всі бета функції Блогера. Більш детально з функціями можна ознайомитися на офіційному блозі Google Україна

YouTube (укр. «Ютюб») — Інтернет-служба, що надає послуги розміщення відеоматеріалів. Користувачі можуть додавати, продивлятись і коментувати ті чи інші відеозаписи. Завдяки простоті та зручності використання, YouTube став одним із найпопулярніших місць для розміщення відеофайлів. Служба містить як професіональні кліпи так і аматорські відеозаписи, включаючи відеоблоги.

Засновник YouTube Чад Герлі вважає, успіх компанії полягає не тільки в тому, що за допомогою сайту користувачі можуть показати свої відео всьому світу; на YouTube можна легко знайти потрібне відео і порекомендувати його іншим.

Кількість переглядів відеоматеріалів на сайті YouTube зросла до 2 млрд на день, що майже вдвічі перевищує щоденну аудиторію трьох найпопулярніших американських телеканалів разом узятих.

Якщо ви пишете на Blogger, та завантажуєте відео на YouTube, або у вас є власний сайт, ви можете отримувати гроші за розміщення реклами. Це ви можете зробити за допомогою Google AdSense.

Google AdSense — сервіс контекстної реклами від Google. Програма автоматично розміщує на веб-сайтах текстові та графічні оголошення, що підходять за контекстом. Власники сайтів(видавці), що бажають взяти участь, спочатку повинні зареєструватися і отримати підтвердження від Google AdSense про прийнятність їхнього сайту. Після чого вони можуть розміщувати рекламу та отримувати дохід за кліки (переходи за рекламними посиланнями). Вартість кліків може коливатися в залежності від кількості рекламних блоків, рейтингу сайту, виду реклами тощо. Обліковий запис користувача може бути заблокований при порушенні ряду правил сервісу.

Крім того, видавці веб-сайтів за допомогою AdSense можуть надавати своїм гостям можливість скористатись пошуковою системою від Google, як по Інтернету, так і безпосередньо по сайту, заробляючи гроші від рекламних оголошеннях Google, що з'являються разом з результатами пошуку (Google AdSense для пошуку).

З допомогою свого інтерактивного облікового запису на сервісі Google AdSense власник сайту в будь-який час може переглядати кількість переглядів сторінки, кліки та рейтинг кліків, а також поточні доходи від показу реклами від AdSense.

Google AdSense перераховує гроші учасникам програми раз в місяць, при накопиченні суми $100. В залежності від країни доступні різні способи виплати: чеком, через систему електронних платежів (EFT) безпосередньо на банківський чек, Western Union Quick Cash. В Росії можна отримати виплату через систему Рапіда. Переведення в готівку чеків для громадян, що проживають на території країн СНД, можливе через банківські заклади і деякі платіжні системи.

Потрібно зважати на те, що відповідно до умов надання послуг компанія Google залишає за собою право діяти на власний розсуд при виявленні недійсних кліків. На практиці при знаходження так званої "недопустимої активності" обліковий запис Google AdSense блокується і гроші за кліки по рекламі власник сайтів не одержить. Більш детально з функціями можна ознайомитися на офіційному блозі Google Україна

Мапи Google (англ. Google Maps) — набір додатків, побудованих на основі безкоштовного картографічного сервісу і технологій, які надає компанія Google.

Сервіс являє собою карту та супутникові знімки всього світу (а також Місяця і Марса). Google Earth

Google Street View надає користувачам можливість «поблукати» в тривимірній проекції вулиць через інтернет. Така функціональність стала можлива за допомоги кругового фотографування місцевості спеціальним обладнанням в режимі реального часу. В підсумку створюється багато сферичних панорам з прив'язкою до географічних координат та надається можливість перемикатись між ними, використовуючи для цього інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, створюючи відчуття пересування в просторі. Є можливість розпізнавати пласкі поверхні на фотографії, такі як фасади будівель, також присутня можливість отримання найвдалішого ракурсу для перегляду вибраного виду. Більш детально з функціями можна ознайомитися на офіційному блозі Google Україна

Диск Google (англ. Google Drive) — сховище даних, яке належить компанії Google Inc., Що дозволяє користувачам зберігати свої дані на серверах і ділитися ними з іншими користувачами в Інтернеті. Більш детально з функціями можна ознайомитися на офіційному блозі Google Україна

13 травня 2013 Google оголосила про об'єднання лімітів на дисковий простір Gmail, GDrive і Google+ Photos. Замість старих лімітів 10 ГБ на Gmail та 5 ГБ на GDrive і Google+ Photos, тепер користувач отримує 15 ГБ на все відразу, в тому числі і на Google Drive

І це тільки те що пригадалось. В компанії Google є дуже багато різних безкоштовних і не тільки сервісів які являються найкращими.

І на кінець ось мій профіль Александр Гуз долучайте мене до своїх кіл.

Моя професія – інженер-землевпорядник

Олександр Миколайович Гуз, 1985 року народження. ОСВІТА: 2004 року завершив навчання в Рівненському державному аграрному коледжі за спеціальністю “Землевпорядкування”. Не зупиняючись на досягнутому, 2007 року отримав диплом Львівського національного аграрного університету за спеціальністю "Землевпорядкування та кадастр". 2008 року став випускником Національного університету водного господарства та природокористування, здобувши кваліфікацію "Магістр землевпорядкування та кадастру".

СТАЖ РОБОТИ : 9 років, з них 8 років за спеціальністю.

МІСЦЕ РОБОТИ: на сьогодні Олександр Гуз є директором землевпорядної проектної організації ТОВ «Азимут-Гео».

Як знайти своє місце в житті? Це питання у всі роки стоїть перед випускниками не тільки шкіл, але й ВУЗів. Навіть, якщо ви вже визначилися із професією і навчальним закладом, чи зможете після його завершення реалізувати здобуті знання і наскільки успішно? Особливо це стосується професій, менш поширених через свою специфіку, однак не менш цікавих, і навіть необхідних у сучасному світі, як, наприклад, професія землевпорядника. Хто ці люди з нівелірами, яких ми часто бачимо на вулицях нашого міста? Про професію землевпорядника, можливості самореалізації та «земельні» питання нам розповів Олександр Гуз, директор землевпорядної проектної організації ТОВ «Азимут-Гео».

- Олександре Миколайовичу, скажіть, чому з-поміж усіх можливих ви обрали саме професію землевпорядника?

- Можна сказати, що землевпорядником я став випадково, але жодного разу про це не жалкував. Мабуть, доля, – (посміхається. – Авт.)

- Що для вас було чи є найскладнішим у роботі?

- Робота ніколи не буває розваженою й тихою, завжди утримується інтенсивний ритм. Особливо складним буває спілкування з людьми на місцях – наприклад, коли їдеш у відрядження і намагаєшся пояснити людям, що від них потрібно. Проте я завжди старався виконувати свої посадові обов’язки на совість, в роботі з людьми бути терпимим і справедливим, старався нікого не образити і кожному допомогти. Думаю, такий підхід є запорукою успішної роботи.

Дорога Київ-Ковель (Варшавка) 12-14.04.2006

- Чи маєте за 8 років робочого стажу заслуги чи відзнаки і що найбільше приваблює в робочому процесі?

- Особливих заслуг поки не маю, тим більше, вважаю, що грамоти чи  подяки, розміщені в рамочках на стіні, не відображають реальну ситуацію – в більшості  їх видають почергово. Натомість, найбільше в роботі подобається те, що є змога подорожувати. За дев’ять років стажу мені легше перерахувати населені пункти Рівненської області, в яких я не був, ніж ті, які довелося відвідати.

- Будь-яка професія має свої переваги й недоліки. Певно, землевпорядники не виключення?

- Звичайно. Так склалося, що в нашій області ця професія не відноситься до  престижних і високооплачуваних. Особливо це стосується держслужбовців, працівників бюджетних установ. Саме тому вже майже рік я працюю в приватній землевпорядній проектній організації, яку, власне, сам і створив. Тепер, як у приказці: на роботу – з радістю, з роботи – з гордістю. А взагалі, від цікавого робочого процесу отримую задоволення і результат. В роботі землевпорядника більше конкретики, більш чіткі відносини, які обмежуються договором, кошторисом та відповідною платнею.

- З якими проблемами доводиться зіштовхуватися найчастіше?

- Великі проблеми в роботі створює недосконалість нормативно-правової бази, коли у трьох землевпорядників по одному і тому ж питанню можуть виникнути три різні думки. При цьому надзвичайно важливо професіоналам прийти до одного спільного рішення. Але ж як можна простому селянину пояснити проблеми законодавства? Прикро, коли не маєш змоги допомогти людині у вирішенні її питання, а ще більше – коли не знаєш, яким чином розтлумачити неможливість вирішення тієї чи іншої ситуації. Також важко було, коли приходили контролюючі органи і завжди оцінювали твою роботу так, наче ти вже завідомо злочинець і завжди тільки й мав на думці, що нанести шкоду і збитки державі.

- Однак, попри все, Ви любите свою роботу?

- Звісно, адже це можливість спілкуватися з людьми, допомагати їм у вирішенні їхніх питань, можливість застосовувати свої знання на практиці, бути корисним суспільству. Зараз, перебуваючи на роботі в комерційній структурі, а не на державній службі, я стараюсь по мірі можливості допомагати людям, як і раніше. Я дуже поважаю важку сільську працю та нелегку долю сільських жителів, бо сам також родом із села.

- Що Ви порадите тим, хто тільки збирається обрати професію землевпорядника?

- Учням, які захочуть в майбутньому стати землевпорядниками, я б порадив перед вступом до навчального закладу познайомитись із цією професією ближче. Наприклад, попрацювати на літніх канікулах реєчником в землевпорядній проектній організації, придивитися до наявних переваг і проблем, оцінити свої можливості на перспективу і, навіть, трохи заробити.

- Які знання та навички необхідно мати тим, хто все ж вирішив обрати цю непросту професію?

- Для землевпорядника необхідно мати математичні здібності, інженерний підхід, просторовий інтелект, здатність розбиратись у законодавстві. Професія надзвичайно цікава, багатогранна, я б сказав, творча. До речі, не всі навчальні заклади поєднують надання диплома землевпорядника з відповідними знаннями. Тому, якщо ви хочете бути дійсно професіоналом у своїй справі, необхідно, насамперед, розпочати з ретельного вибору навчального закладу.

- Насамкінець, розкажіть, чи реально в наш час землевпоряднику реалізувати свої знання?

- Кваліфіковані працівники були потрібні завжди і всюди. Звичайно, якщо ви профі у своїй справі – ви завжди зможете знайти застосування своїм знанням. Особисто я в цьому переконався, створивши власну проектну організацію.

- Чим займається та які послуги надає ваше підприємство?

- Ми надаємо такі послуги як: поділ та об’єднання земельних ділянок,  зміна цільового призначення земельної ділянки, приватизація, встановлення та зміна меж населених пунктів, створення геоінформаційних систем (ГІС), розробка документів для будівництва, правові консультації із земельних питань, складання карт, вирішення земельних спорів та оцінка земельних ділянок.

Більше інформації ви можете знайти в нас на сайті http://azimuth.net.ua.

Офіс ТОВ «Азимут-Гео» розташований за адресою: м. Рівне, вул. Поштова, 11, офіс №303 (офісний центр “Норд”). Наші контактні дані: (0362) 42-03-10, 40-20-01,
E-Mail: office@azimuth.net.ua.

Працюють у нас виключно спеціалісти, які мають необхідну вищу та середню спеціальну освіту і достатній досвід роботи в геодезії і землевпорядній справі.

Наше підприємство проводить політику постійного оновлення своєї виробничо-технічної бази. Це дозволяє бути одними з прогресивних і сучасних підприємств, які дбають щоб їхній продукт відповідав сучасним вимогам ринку послуг. Висококваліфікований персонал і власна науково-технічна база надають можливість нашому підприємству виконувати поставлені задачі якісно і в стислі терміни.

- Дякуємо Вам, Олександре Миколайовичу, та бажаємо подальшого розвитку вашій фірмі, а Вам – віри, оптимізму, сили волі, вдячних замовників та реалізації задумів. Нехай ваше гарне ставлення до людей повернеться сторицею.

За матеріалами  КП „Рівненський кооператор”

Процедура здійснення державної реєстрації земельної ділянки і права власності на земельну ділянку

У разі, якщо Ви маєте державний акт на право власності на земельну ділянку, але цій ділянці не присвоєний кадастровий номер, це означає, що відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру. Здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку можна лише після здійснення державної реєстрації земельної ділянки і присвоєння їй кадастрового номеру.

Важливо! 

Навіть без здійснення державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї, Ваше право власності на земельну ділянку, що посвідчене державним актом, у жодному разі не припиняється та охороняється державою у повному обсязі. Ви маєте право без проведення будь-яких додаткових дій використовувати ділянку за цільовим призначенням, визначеним у державному акті. Крім того, ділянка може бути успадкованою.

 Але виключно після державної реєстрації права власності на земельну ділянку, Ви зможете:

• продати, подарувати, обміняти земельну ділянку;
• передати земельну ділянку іншій особі в оренду або на правах емфітевзису, суперфіцію;
• встановити щодо земельної ділянки земельний сервітут,
• ініціювати зміну цільового призначення земельної ділянки,
• отримати кредит під заставу земельної ділянку.

Для внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру (її державної реєстрації) необхідно:

 КРОК 1

Замовити у землевпорядної організації виготовлення технічної документації з відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Важливо знати!

Складання технічної документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник має визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати та скласти кадастровий план земельної ділянки. При потребі, землевпорядник відновить межові знаки. Це необхідно для того, щоб внести відомості про Вашу земельну ділянку до Державного земельного кадастру. У подальшому це дозволить державним органам, при потребі, відновлювати межі Вашої ділянки і краще захистити Ваше право на землю. Технічна документація буде виконана у паперовій формі та у формі електронного файлу.

 КРОК 2

Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.

 Важливо знати!

Земельний кодекс України встановлює обов’язковість погодження меж земельної ділянки із власниками та користувачами суміжних ділянок при проведенні кадастрових зйомок. Проте це не означає, що сусід може безпідставно відмовити у такому погодженні, вимагаючи перенесення межі на свою користь. Всі свої вимоги він має аргументувати і підтвердити документально. Доказами знаходження межі земельної ділянки у певному місці можуть слугувати державний акт на право власності на земельну ділянку сусіда, матеріали інвентаризації земель, дані БТІ тощо. А не підкріплену доказами відмову можна оскаржити у судовому порядку.

КРОК 3

Вам слід звернутися до державного кадастрового реєстратора у територіальному (районному, міському) органі Держземагентства України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Якщо інше не передбачено договором про розроблення документації, до цього органу має звертатись землевпорядна організація. До заяви додається:

• копія документа, що посвідчує особу;
• копія документа, що посвідчує повноваження діяти від Вашого імені (договір, довіреність);
• копія документа про присвоєння податкового номера;
• розроблена технічна документація із землеустрою у паперовому вигляді та у формі електронного документу;
• документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Увага! Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2011 р. № 835, плата за послуги з державної реєстрації земельної ділянки складає 65 грн.

 КРОК 4

Подана Вами заява на протязі 14 днів розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу Держземагентства у районі (місті), за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, а межі Вашої ділянки не порушують меж вже зареєстрованих ділянок, державний кадастровий реєстратор реєструє Вашу земельну ділянку у Державному земельному кадастрі і видає Вам Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номеру.

КРОК 5

Отримавши витяг із Державного земельного кадастру слід звернутись до Реєстраційної служби відповідного підрозділу Міністерства юстиції України за місцезнаходженням земельної ділянки із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

До заяви додаються:

•      копія документу, що посвідчує особу заявника;
•      копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків (крім випадків, коли особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України);
•    документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
•     документ про сплату державного мита (крім випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);
•      оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку,
•      витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

КРОК 6

Подана Вами заява на протязі 14 днів розглядається Державним реєстратором , за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, Вам видається Витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З цього часу Ваше право власності на земельну ділянку зареєстровано державою.

Джерело http://zem.ua